Досліджено один зі шляхів сприйняття та засвоєння античності в українській літературі 20 - 30-х років ХХ ст. за допомогою матеріалів творчості поета-неокласика Миколи Зерова. Проаналізовано систему поглядів митця на античність як тип культури, її роль і місце у вітчизняному літературному процесі. Визначено особливості рецепції та трансформації античних традицій у поетичній спадщині неокласика, зокрема, інтерпретації античного міфу та провідних мотивів римської лірики, використання окремих жанрів античної поетики.

Розглянуто особливості трансформації агіографічних мотивів виховання у романах різних національних літературних традицій, що стало необхідним засобом творення авторської соціально-моральної концепції, шляхом до реалізації наміру тлумачити найбільш вагомі проблеми сучасності.

Рассмотрены особенности трансформации агиографических мотивов в романах воспитания разных национальных литературных традиций, ставшей необходимым средством создания авторской социально-моральной концепции, путем к реализации намерения толковать наиболее весомые проблемы современности и выступать путеводителем к истине и справедливости.

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Ш5(4УКР)6-4

Рубрики:

Література

Шифр НБУВ: Ж27444 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Простежено основні тенденції в неоднозначному осмисленні образу героя давньогрецької міфології - Прометея, різні прочитання якого були вже в античності. Значну увагу приділено характеристиці образу Прометея та етапам його "еволюції" у творчості П.Тичини - від канонічного героя-ікони до розчарованого, зневаженого і здеградованого.

Прослежены основные тенденции в неоднозначном осмыслении образа героя древнегреческой мифологии - Прометея, разные прочтения которого были уже в античности. Значительное внимание уделено характеристике образа Прометея и этапам его "эволюции" в творчестве П.Тычины - от канонического героя-иконы до разочарованного, униженного и деградировавшего.

Розглянуто науко- та народознавчий і естестичний аспекти розвитку української культурологічної думки XIX - XX ст. Наведено результати дослідження духовної, наукової та творчої спадщини Л. Українки, М. Гоголя, О. Кобилянської, В. Вернадського, М. Холодного, І. Срезневського, Б. Грінченка, С. Ерастова, М. Семенка, О. Довженка. Увагу приділено аналізу неопублікованих культурологічних робіт М. Гончаренка.

Рассмотрены научно-, народоведческий и эстетический аспекты развития украинской культурологической мысли XIX - XX ст. Приведены результаты исследования духовного, научного и творческого наследия Л. Украинки, Н. Гоголя, О. Кобилянской, В. Вернадского, Н. Холодного, И. Срезневского, Б. Гринченко, С. Эрастова, М. Семенко, А. Довженко. Уделено внимание анализу неопубликованных культурологических работ Н. Гончаренко.

Аналізується система поглядів Зерова на античність як тип культури, її роль і місце у вітчизняному літературному процесі. Досліджуються особливості рецепції та трансформації античних традицій у поетичній спадщині Зерова. Акцентується увага на використанні ним окремих жанрів античної лірики та інтерпретації провідних мотивів римської поезії. Встановлено, що в результаті осмислення письменником античності значною мірою сформувалися його світоглядні й естетичні позиції та способи творення художнього світу.

Проаналізовано античний компонент як один з важливих інтертекстуальних чинників української поезії 1920 - 1930-х рр. шляхом виокремлення моделей художньої трансформації і з'ясування їх специфіки. Досліджено явища поезії доби зрілого модернізму - твори М. Філянського, В. Кобилянського, П. Тичини, Д. Загула, М. Зерова, М. Рильського - з погляду рецепції античності. Виявлено форми їх діалогу з античним текстом. Проаналізовано парадигматику виявів поетичної пам'яті на різних рівнях новотворення на грунті літературної традиції. Запропоновано авторське розуміння художнього, структурно-семантичного, ідейно-філософського, функціонального аспектів залучення античного тексту в творах українських поетів зрілого модернізму.

Проведено системно-аналітичне дослідженняя української поезії 1920 - 1930-х рр. в аспекті художньої рецепції та трансформації в ній античного тексту. Завдяки уточненню поняттєво-термінологічної матриці та застосуванню комплексу методів, а особливо порівняльної інтерпретації та гіпотетичного коментаря проаналізовано лірику поетів, чия творчість є знаковою для різних напрямів і стилів доби зрілого модернізму загалом і для модерністського етапу розвитку української античності зокрема. Визначено такі моделі художньої трансформації античного тексту, як символістська, неокласична (з інваріантами прочитання античності в контексті естетикологічного й історіософського проблемного комплексу) та неоромантична (з футуристичним та експресіоністським акцентами). Ілюстрацією теоретичних узагальнень є аналіз поезії М. Філянського, В. Кобилянського, П. Тичини, Д. Загула, М. Рильського, М. Зерова, П. Филиповича, М. Драй-Хмари, Юрія Клена, О. Близька, М. Бажана, Є. Плужника.

Розглянуто питання рецепції Дмитром Загулом - представником українського зрілого символізму - імен та фактів історії античності. Охарактеризвано їх роль у формуванні авторської історіософської концепції й збагаченні змісту його поетичних текстів, запрограмованих на діалог з різними культурними епохами.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)0 + Ч30 в01(4УКР) + Ч214(4УКР)

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Загальні питання педагогіки

Організація науки

Шифр НБУВ: В355592/7 Пошук видання у каталогах НБУВ